Warners, NY – In an atmosphere filled with heartfelt prayer, sacred memory, and joyful thanksgiving, the faithful community of Saint Luke the Evangelist Ukrainian Orthodox Church in Warners, NY celebrated its 75th anniversary - a spiritual milestone reflecting three quarters of a century of unwavering commitment to Christ, the Holy Orthodox faith, and Ukrainian spiritual and cultural heritage in the United States.

This historic anniversary became a moment of deep reflection on the legacy of the founders - immigrants who arrived in the farmlands of Upstate New York with little material wealth but abundant faith. They built not only homes and farms, but most importantly, a parish family grounded in the Gospel and sustained through generations by prayer, unity, sacrifice, and love for God.

The village of Warners, located just west of Syracuse, became home to Ukrainian immigrants beginning in the early 20th century. Many of them fled war, political turmoil, famine, and persecution in their ancestral homeland. Seeking religious freedom and a place to preserve their Orthodox faith, they established humble gatherings in homes before purchasing land and constructing a modest but holy temple dedicated to Saint Luke the Evangelist.

By 1949, the parish was formally organized, and over the ensuing decades, it became a spiritual refuge - not only for the first immigrants and their families, but for later generations of Ukrainian Americans and, in recent years, refugees fleeing the war in Ukraine. Through baptisms, weddings, funerals, and Sunday Liturgies, Saint Luke Parish became an anchor for faith and identity.

Marking the solemnity and spiritual joy of the 75th Anniversary Jubilee, His Eminence Metropolitan Antony, Primate of the Ukrainian Orthodox Church of the USA together with Archbishop Daniel, Ruling Hierarch of the Western Eparchy and President of the Consistory, traveled from the Spiritual Center of the UOC of the USA in South Bound Brook/Somerset, NJ to Warners, New York. He was accompanied by:

• Protodeacon Pavlo Vysotskyi of Saint Andrew Ukrainian Orthodox Memorial Church (South Bound Brook, NJ)
• Seminarians of St. Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary, who chanted the responses during the liturgical services

The parish, under the spiritual leadership of its pastor Very Reverend Father Mykola Andrushkiv, who has faithfully served the community for the past 10 years together with his family, joyfully welcomed their beloved hierarchs.

On Saturday evening, with the blessing of Metropolitan Antony, Vladyka Daniel presided over Great Vespers in the presence of:

• Very Rev. Fr. Mykola Andrushkiv – Pastor of Saint Luke Ukrainian Orthodox Parish
• Very Rev. Fr. Yuriy Kasianov – Holy Trinity Ukrainian Orthodox Church, Cheektowaga, NY
• Very Rev. Fr. Ivan Synevskyy – St. John the Baptist Ukrainian Orthodox Church, Johnson City, NY
• Deacon Pavlo Vysotskyi – St. Andrew Ukrainian Orthodox Memorial Church, South Bound Brook, NJ

Nearly 50 faithful gathered in prayer, marking both the Eve of the Feast of the Holy Great-Martyr Demetrius and the parish's 75 years of spiritual life.

During Vespers, Archbishop Daniel paused the service to explain the profound symbolism of the blessing of bread, wheat, wine, and oil (artoklasia). He preached: “Bread and wheat remind us of the Lord’s multiplication of gifts - as God once fed thousands in the desert, so He feeds our souls through His Church. Wine symbolizes the Blood of Christ, poured out for our salvation; and the blessed oil is a sign of healing - healing of body, soul, and memory.”

He reminded the faithful of the sacred duty to preserve spiritual heritage, saying: “We are not owners of the Church - only stewards. The faith we received from our forefathers must be passed on to our children enriched, not diminished. The greatest inheritance we leave behind is not buildings, but faith.”

At the conclusion of the service, the faithful approached to be anointed with blessed oil by Fr. Ivan Synevskyy. The clergy and parishioners then chanted Memorial Prayers (Panakhyda) in remembrance of departed clergy, founders, and benefactors who built Saint Luke Parish by their sacrifices.

A brisk Sunday morning with crisp 45°F air welcomed clergy and faithful as they processed into the temple. At the doors of the church, Metropolitan Antony and Archbishop Daniel were met by:

• Parish Board President Gregory Lisnyczyj
• Representative of the parish community Mariya Andrushkiv
• Very Rev. Fr. Mykola Andrushkiv and children of the parish family

They humbly asked their hierarch to "enter the temple and lead us in prayer, giving thanks to Almighty God for His blessings over 75 years."

Inside, Metropolitan Antony and Archbishop Daniel blessed the newly installed Icons of the church temple, prayerfully designed by iconographer Taras Prystupa and his wife Mariya. With holy water he blessed the sacred icons and said: “Icons are not decorations - they preach silently. They remind us that God is with us, His saints walk among us, and our lives are called to holiness.”

With the blessing of His Eminence Metropolitan Antony, Archbishop Daniel tonsured and ordained three readers for service in parish life:

• Seminarian Nazar Stechyshyn
• Taras Prystupa
• Mykola Topinka

These ordinations reflect the parish’s renewal and dedication to raising new generations in service to Christ and His Church.

Following the Gospel reading, Archbishop Daniel offered a deeply moving sermon on the Gospel account from Luke 7:11–16, the raising of the widow’s son at the gates of Nain. He reflected:

“In Nain there were two processions - one of death, one of life. And at the city gate they met. That gate is the moment of decision - do we follow despair or do we follow Christ, Who is Life?”

He continued: “Today the Church in Warners stands at its own gate - not of death but of life. You walk forward not in mourning over the past, but in courage toward the future, carrying the light of faith for your children and for a nation at war – Ukraine - that needs your prayers more than ever.”

“Allow me, dear brothers and sisters in Christ, to reflect on three cities that speak to us today -not merely as points on a map, but as living testimonies of faith, sacrifice, and divine victory over suffering. First, we stand at the gates of Nain, the small and forgotten village from today’s Gospel, where a grieving mother walked behind the coffin of her only son. In ancient society, a widow without a son was left without protection, without honor, without a future. Nain, therefore, becomes a symbol of all human hopelessness - but also a place where Christ reveals His boundless compassion. Here, the Lord stops the funeral procession of despair and restores not only the boy’s life, but the dignity and future of his mother. Nain reminds us that no life is too small, no sorrow too hidden, and no cry too silent for God.

From Nain, we turn to Thessaloniki, the great city sanctified by the blood of Great-Martyr Demetrius, whose feast we honor today. In this ancient city, Demetrius, a brilliant young military commander, chose loyalty to Christ over loyalty to power. He refused to worship idols and rejected violence and tyranny. Imprisoned for his faith, he stretched out his arms in the form of a cross and offered himself as a living sacrifice, strengthening and blessing the young Nestor to defeat evil in the name of Christ. Thessaloniki teaches us that true greatness is not in earthly rank but in the courage to live and die for Truth. Demetrius shows us that faith must be active, public, and fearless - that love must be stronger than fear, and truth stronger than violence.

And then, our hearts travel to Kyiv - the mother city of our faith, the cradle of Kyivan Christianity. It was there, on October 26, 1921, that the first Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of the USA was consecrated, carrying the apostolic torch of Orthodoxy from the suffering homeland to the free world. Two years later, in 1923, he departed from Kyiv to the United States, becoming the only surviving hierarch of the newly revived Ukrainian Church. The other bishops of the All-Ukrainian Council were brutally executed by the communist regime. Kyiv becomes for us a city of Golgotha and Resurrection, a place where the Cross of persecution was carried with dignity so that the light of Christ would not be extinguished among our people. Kyiv reminds us that faith survives empires, and the Church lives even in exile when people are willing to sacrifice everything for Christ.

Three cities - Nain, Thessaloniki, Kyiv. Three stories of tears, sacrifice, and resurrection. Three examples that call us today to self-emptying love, courageous witness, and unwavering service to Christ and His Holy Church. May their legacy inspire us not to live for ourselves, but to give ourselves - to God, to the Church, and to one another.”

As the faithful approached the Holy Chalice to receive the Body and Blood of Christ, the unity and continuity of 75 years of spiritual life became beautifully evident.

At the conclusion of the Divine Liturgy, the clergy and faithful chanted “Mnohaya Lita – God Grant You Many Years” for:

• Founders and benefactors of the parish
• Parish faithful and guests
• Fr. Mykola Andrushkiv – marking 10 years of pastoral service

With the blessing of Metropolitan Antony, Archbishop Daniel presented:

• Parish Service Awards to lifelong parishioners (some serving 40-50 years)
• Certificates of Blessing to new parish members and youth leaders
• The Metropolitan John Theodorovich Medal to Very Rev. Fr. Mykola Andrushkiv – honoring his pastoral leadership and marking the 104th anniversary of Metropolitan John’s consecration in 1921, the first Metropolitan of the UOC of the USA.

The celebration continued in the Parish Hall, where a festive banquet was lovingly prepared by the Parish Sisterhood under the leadership of Pani Natalia Andrushkiv. Among honored guests were faithful from:

• St. Nichilas Ukrainian Orthodox parish - Troy, NY (Very Rev. Fr. Vasyl Dovgan – pastor)
• St. Mary Protectress Ukrainian Orthodox Parish – Rochester, NY (Very Rev. Fr. Ihor Krekhovetskyy - pastor)
• Holy Trinity Ukrainian Orthodox parish – Cheektowaga, NY (Very Rev. Yurii Kasianov – pastor)
• St. Mary Protectress Ukrainian Orthodox parish – Herkimer, NY (Very Rev. Fr. Ivan Semko – pastor)
• St. Michael Ukrainian Orthodox parish – Hudson, NY (rev. Fr. Vitalii Lutsiv)

In his emotional remarks, Fr. Mykola offered gratitude: “We stand today on holy ground. This parish is not just brick and wood - it is prayer, sacrifice, and God’s blessing. May Saint Luke guide us in the next 75 years as we remain a church that heals, teaches, and welcomes all.”

Saint Luke Ukrainian Orthodox Church of Warners remains a testament to Orthodox faith lived with courage, unity, and hope. Through every challenge - immigration, assimilation, war, and cultural change - the parish never ceased to proclaim Christ.

As Archbishop Daniel beautifully concluded: “The founders planted the seed. We inherited the vineyard. And now we must bear fruit - not for ourselves - but for Christ and those who will come after us. The next 75 years begin today.”

ВІРА, ВКОРІНЕНА У СПАДЩИНІ: 75-ТА РІЧНИЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ СВЯТОГО ЛУКИ У ВОРНЕРСІ, ШТАТ НЬЮ-ЙОРК

Ворнерс, Нью-Йорк - В атмосфері щирої молитви, священної пам’яті та радісної подяки Богу віруючі парафіяльної громади Української Православної Церкви Святого Луки Євангеліста у Ворнерсі, штат Нью-Йорк, відсвяткували 75-ту річницю – духовний ювілей, що відображає три чверті століття непохитної вірності Христові, Святій Православній вірі та українській духовній і культурній спадщині в США.

Ця історична річниця стала нагодою для глибокого роздуму над спадщиною засновників парафії - іммігрантів, які приїхали на фермерські землі північної частини штату Нью-Йорк з небагатьма матеріальними засобами, але з великою вірою. Вони збудували не лише домівки та господарства, а насамперед - парафіяльну родину, укорінену в Євангелії, зміцнену в поколіннях молитвою, єдністю, жертовністю та любов’ю до Бога.

Селище Ворнерс, розташоване на захід від Сіракуз, стало домівкою для хвиль українських іммігрантів на початку ХХ століття. Багато з них втекли від війни, політичних репресій, голоду та переслідувань у рідній землі. Шукаючи свободу віри та місце для збереження православної традиції, вони спочатку збиралися у приватних домівках, а згодом придбали землю та збудували свій перший скромний, але благословенний храм на честь Святого Луки Євангеліста.

У 1949 році парафія була офіційно організована. Протягом наступних десятиліть вона стала духовним прихистком не лише для перших іммігрантів та їхніх нащадків, але й для нових поколінь українців в Америці, а в наш час - і для біженців, які були змушені залишити Україну через війну. Через хрещення, вінчання, похорони та недільні Літургії парафія Святого Луки стала духовною опорою віри та національної ідентичності.

Відзначення 75-ої річниці парафії очолили: Його Високопреосвященство Митрополит Антоній, Предстоятель Української Православної Церкви США, та
Архієпископ Даниїл, Правлячий Архієрей Західної Єпархії та Голова Консисторії.

Владики приїхав до Ворнерса із Духовного Осередку УПЦ США у Саут-Баунд-Брук/Сомерсет, Нью-Джерсі, у супроводі протодиякона Павла Висоцького – Українська Православна церква-пам’ятник Святого Андрій Первозванного (Саут-Баунд-Брук, Нью-Джерсі), cемінаристів Свято-Софійської духовної семінарії, які співали богослужбові відповіді.

Парафія під духовним проводом настоятеля – протоієрея Миколи Андрушківа, який уже 10 років ревно служить громаді разом зі своєю родиною, з радістю зустріла своїх архіпастирів.

У суботу ввечері, з благословення Митрополита Антонія, Владика Даниїл очолив Велику Вечірню. Разом із ним співслужили: протоієрей Микола Андрушків – настоятель парафії; протоієрей Юрій Касьянов – парафія Святої Трійці, Чиктоваґа, Нью-Йорк; протоієрей Іван Синевський – парафія Святого Іоана Хрестителя, Джонсон-Сіті, Нью-Йорк; протодиякон Павло Висоцький – меморіальний храм Святого Андрія, Саут-Баунд-Брук, Нью-Джерсі.

Майже 50 парафіян зібралися на молитву, вшановуючи переддень свята Великомученика Димитрія Солунського та річницю парафії.

Під час богослужіння архієпископ Даниїл звернувся до вірних, пояснюючи глибокий символізм благословення хліба, пшениці, вина та єлею (артокласія).

Архієпископ Даниїл нагадав вірним про святий обов’язок зберігати духовну спадщину, додавши: «Ми не є власниками Церкви - ми є її будівничими. Віру, яку ми отримали від наших предків, ми повинні передати нашим дітям - не збідненою, а примноженою. Найбільша спадщина, яку можемо залишити після себе, - це не будівлі, а віра!»

На завершення богослужіння парафіяни приступили до помазання освяченим єлеєм, яке звершив отець Іван Синевський. Після цього духовенство та вірні звершили поминальну службу (Панахиду) за спочилими духовними отцями, фундаторами та доброчинцями, які своєю жертовністю будували парафію Святого Луки.

У неділю зранку, при прохолоді 45°F, духовенство і вірні врочистою ходою увійшли до храму. На порозі святині Митрополита Антонія та Архиєпископа Даниїла зустріли:

• Голова парафіяльної управи – Григорій Лісничий
• Представниця парафіяльної громади – Марія Андрушків
• Настоятель – протоієрей Микола Андрушків
• Діти парафії

Вони з покорою звернулися до свого архіпастиря зі словами: «Просимо Вас, Владико, увійти до нашого храму і повести нас у молитві, щоб віддати подяку Всемогутньому Богові за Його благословення протягом цих 75 років.»

У храмі Митрополит Антоній та Архієпископ Даниїл освятили нові ікони, виконані іконописцем Тарасом Приступою разом із дружиною Марією. Окріплюючи ікони святою водою, Владика Даниїл промовив: «Ікони - це не прикраси. Вони - молитва у фарбах. Вони мовчки проповідують. Вони нагадують нам, що Бог перебуває серед нас, Його святі ходять поруч із нами, а наше життя покликане бути святим.»

З благословення Митрополита Антонія, Владика Даниїл постриг і рукоположив у читців для служіння в парафії:

• Семінариста Назара Стечишина
• Тараса Приступу
• Миколу Топінку

Ця важлива подія стала знаком відродження парафії та її відданості вихованню нових поколінь у служінні Христові та Його Церкві.

Після читання Святого Євангелія (Лк. 7:11–16), яке розповідає про воскресіння юнака з Наїну, АрхієпископДаниїл звернувся до вірних з проникливою проповіддю:

«У Наїні зійшлися дві процесії - одна смерті і одна життя. На воротах міста вони зустрілися. І це місце вибору - йти за розпачем чи йти за Христом, Який є Життям.»

Владика продовжив, пов’язавши це євангельське чудо з долею українського народу та історією парафії: «Сьогодні Церква у Ворнерсі стоїть на власних брамах - але це брами не смерті, а життя. Ви йдете вперед не сумуючи за минулим, а з відвагою у майбутнє, несучи світло віри для ваших дітей і для нації, що нині воює – України, яка потребує ваших молитов як ніколи.»

Далі Архієпископ поділився духовним роздумом про три міста: Наїн, Солунь і Київ:

• Наїн - місце страждання, але й милосердя Божого
• Солунь - місто мученицької відваги святого великомученика Димитрія
• Київ - духовна колиска нашої віри, місто мучеництва і воскресіння українського православ’я

«Дозвольте мені, дорогі брати і сестри у Христі, звернути нашу увагу на три міста, які сьогодні промовляють до нас - не просто як географічні точки на карті, але як живі свідчення віри, жертовності та божественної перемоги над стражданням.

Перше - ми стоїмо біля брам Наїна, малого і забутого села з сьогоднішнього євангельського читання, де заплакана мати йшла за домовиною свого єдиного сина. В давньому суспільстві вдова без сина була позбавлена захисту, честі, майбутнього. Тож Наїн стає символом усього людського відчаю - але також місцем, де Христос об’являє Своє безмежне співчуття. Саме там Господь зупинив похоронну ходу розпачу і повернув не тільки життя юнакові, але й гідність та майбутнє його матері. Наїн нагадує нам, що жодне життя не є надто малим, жодна скорбота не є надто прихованою, і жоден плач не є надто тихим, щоб Бог його не почув.

Від Наїна прямуємо до Солуні -  величного міста, освяченого кров’ю великомученика Димитрія, пам’ять якого сьогодні вшановуємо. У цьому древньому місті Димитрій, молодий воєначальник, обрав вірність Христу понад вірність земній владі. Він відмовився вклонятися ідолам, відкинув насильство та тиранію. За свою віру він був ув’язнений, проте, він приніс себе в жертву Богові, благословивши юного Нестора на перемогу над злом в ім’я Христове. Солунь навчає нас, що справжня велич не у земних званнях, а в мужності жити й померти за Правду. Димитрій показує, що віра повинна бути живою, відкритою, безстрашною - що любов має бути сильнішою за страх, а правда - могутнішою за насильство.

А далі наші серця линуть до Києва - матері міст та колиски київського християнства. Саме тут, 26 жовтня 1921 року, був висвячений перший Митрополит Української Православної Церкви США, який поніс апостольський вогонь Православ’я від стражденної Батьківщини до вільного світу. Через два роки, у 1923-му, він залишив Київ і вирушив до Сполучених Штатів, ставши єдиним живим ієрархом відродженої Української Церкви, адже інших архиєреїв Всеукраїнського Собору було жорстоко знищено комуністичним режимом. Київ для нас - це місто Голгофи і Воскресіння, місце, де Хрест переслідувань був пронесений із гідністю, щоб світло Христове не згасло серед нашого народу. Київ нагадує нам, що віра переживає імперії, а Церква живе навіть у вигнанні, коли є ті, хто готовий віддати за Христа все.

Три міста — Наїн, Солунь, Київ. Три історії сліз, жертви і воскресіння. Три приклади, що кличуть нас сьогодні до жертовної любові, мужнього свідчення і непохитного служіння Христові та Його Святій Церкві. Нехай їхня спадщина надихає нас жити не для себе, а дарувати себе - Богові, Церкві та один одному.»

Численні вірні приступили до Святого Потиру, щоб прийняти Тіло і Кров Христові, єдність та спадкоємність 75-річного духовного шляху парафії виявилися з особливою силою.

По завершенні Божественної Літургії духовенство і вірні піднесли молитву подяки, а храм наповнився співом: «Многая літа!» - на честь:

• Засновників та доброчинців парафії
• Вірних парафіян та гостей
• Настоятеля, отця Миколи Андрушківа, який цього року відзначає 10-ту річницю пастирського служіння у громаді Святого Луки

З благословення Митрополита Антонія Архієпископ Даниїл вручив:

• Парафіяльні грамоти вдячності довголітнім парафіянам, які служать громаді від 40 до 50 років
• Благословенні грамоти новим членам парафії та молодіжним лідерам
• Медаль Митрополита Івана Теодоровича — настоятелю, отцю Миколі Андрушківу за його пастирське служіння, любов до Церкви та духовне провідництво. Вручення цієї нагороди стало також ушануванням 104-ї річниці єпископської хіротонії Митрополита Івана Теодоровича у 1921 році - першого Митрополита Української Православної Церкви в США.

Після богослужіння торжества продовжилися у Парафіяльному залі, де сестринство парафії під керівництвом пані Наталії Андрушків з великою любов’ю приготувало святковий обід. За столами зібралися духовенство, гості та друзі парафії з різних куточків штату Нью-Йорк:

• Свято-Миколаївська парафія, Трой, NY - (настоятель - о. Василь Довган)
• Парафія Покрови Пресвятої Богородиці, Рочестер, NY - (настоятель - протоієрей Ігор Криховецький)
• Парафія Святої Трійці, Чиктовага, NY - (настоятель - протоієрей Юрій Касьянов)
• Парафія Покрови Пресвятої Богородиці, Геркімер, NY - (настоятель – протоієрей Іван Семко)
• Парафія Святого Архистратига Михаїла, Гадсон, NY -  (о. Віталій Луців)

У своєму емоційному зверненні отець Микола Андрушків сказав: «Сьогодні ми стоїмо на святій землі. Ця парафія - це не цегла і дерево. Це - молитва, це - жертва, це - благословення Боже. Нехай Святий Лука провадить нас у наступні 75 років, щоб ми завжди залишалися Церквою, яка лікує, навчає і відкриває серце Христовій любові.»

Підсумовуючи ювілейні торжества, Високопреосвященніший Архієпископ Даниїл звернувся до парафіян з натхненними словами: «Засновники цієї парафії посадили зерно віри. Ми успадкували цей виноградник. А тепер - наш час приносити плоди. Не для себе - але для Христа і для тих, хто прийде після нас. Наступні 75 років починаються сьогодні - з нашої молитви, з нашої праці і з нашої любові до Божої Церкви.»

Українська Православна Церква Святого Луки у Ворнерсі - це не просто храм. Це чисте свідчення того, що жива віра не зникає, коли її носять у серці, передають у сім’ї, і нею живуть у громаді. Через випробування еміграції, асиміляції, воєн і викликів часу, ця парафія залишилась світильником Євангелія, маяком української духовної традиції та домом надії для всіх, хто шукає Бога.