South Bound Brook/Somerset, NJ - In a sacred moment that united heaven and earth in prayer, the final day of the 24th Regular Sobor of the Ukrainian Orthodox Church of the USA became a milestone of spiritual joy as Subdeacon Andrii Akulenko, a recent graduate of St. Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary, was ordained to the Holy Diaconate during the Divine Liturgy celebrated at St. Andrew Ukrainian Orthodox Memorial Church - the first monument in the free world dedicated to the victims of the Holodomor.

The Divine Liturgy was led by His Eminence Archbishop Daniel, President of the Consistory of the UOC of the USA, in the presence of our beloved Prime Hierarch, His Eminence Metropolitan Antony, together with clergy and faithful from across the nation. The church was filled to capacity, as prayers rose like incense, expressing gratitude to God for the unity of the Church and the fruits of the Sobor.

Before the Liturgy, with the blessing of Metropolitan Antony, Archbishop Daniel ordained four seminarians as Readers:

• Reader Marian Koval
• Reader Marian Meleshko
• Reader Bohdan Bodnar
• Reader Mykhailo Stasiv

Addressing them before the Holy Altar, Archbishop Daniel spoke with fatherly conviction: “My dear spiritual sons, today you begin your journey as servants of the Word of God. Be good stewards of Holy Scripture. Proclaim the Gospel not only with your lips, but with the purity of your lives. Love Christ more than comfort, love His Church more than your own desires, and love God’s people with a shepherd’s heart.”

In his homily following the Gospel, Archbishop Daniel offered a spiritual reflection that moved hearts: “God does not call the perfect - He perfects those whom He calls. When Christ said to the fishermen, ‘Follow Me,’ He chose simple men, uneducated by worldly standards but rich in willingness. My beloved, this is still how God builds His Church - not through pride, brilliance or power, but through obedience, humility, and love.”

He reminded the faithful: “Whether bishop or reader, mother or father, teacher or servant - we are all called to say one word to God: ‘Yes.’ And when that ‘yes’ is sincere, the Lord fills it with grace and purpose.”

At the moment of the Ordination to the Diaconate, the church fell into holy silence. Subdeacon Andrii Akulenko was led into the sanctuary. As clergy and faithful chanted, he knelt before the Holy Table. Through the laying on of hands, the Grace of the Holy Spirit descended upon him.

With a voice filled with emotion, Archbishop Daniel prayed: “The Divine Grace, which always heals the infirm and completes that which is lacking, ordains the most devout Subdeacon Andrii to the Diaconate…”

Immediately, the church thundered with joy: “Axios! Axios! Axios!” - “Worthy! Worthy! Worthy!”

For the first time, Deacon Andrii ascended the ambo and intoned the Litany - the prayer of a servant standing between God and His people.

At the conclusion of the Divine Liturgy, the newly ordained Deacon Andrii Akulenko offered moving words of gratitude:

• He thanked Metropolitan Antony, whom he called “a true archpastor - firm in faith, gentle in spirit, and unwavering in his fatherly guidance of our Church.”
• He turned to Archbishop Daniel, saying: “Your Eminence, you have been not only my bishop - but my spiritual father. You taught me that ministry is not about rank or honor, but about love, sacrifice, and humility. I will carry your example in my heart all my life.”

Deacon Andrii’s voice trembled as he honored his family:

• His mother Svitlana, watching from Ukraine: “Mama, your prayers led me here today.”
• His wife Alexis: “My love, you are my anchor, my faithful companion in Christ. Today I did not walk alone - you walked with me.”
• His father, Mykhailo - a Ukrainian soldier killed in war: “I dedicate this day to my late father, who gave his life defending Ukraine from Russian aggression. He fought for freedom - I now dedicate my life to serving Christ, Who is the Truth.”

Tears fell throughout the church as the faithful softly whispered, “Vichnaya Pamyat” - “Memory Eternal” for his father.

As the clergy and faithful later gathered at the Ukrainian Cultural Center for a farewell meal, one truth remained clear:

This ordination was not simply a ceremony. It was a living testimony of faith under trial, family in sacrifice, the strength of the Ukrainian spirit, and the victory of Christ’s love.

Through the prayers of the Church, and under the spiritual protection of Metropolitan Antony and Archbishop Daniel, a new servant rises in the Vineyard of Christ:

Deacon Andrii Akulenko - Axios! Worthy!

Саут Баунд Брук / Сомерсет, Нью-Джерзі – У священні миті, коли небеса і земля єдналися у молитві, завершальний день 24-го Регулярного Собору Української Православної Церкви США став джерелом духовноїрадості та благодаті, коли іподиякон Андрій Акуленко, випускник Свято-Софійської Української ПравославноїБогословської Семінарії, був рукоположений у сан диякона під час Божественної Літургії у Свято-АндріївськійУкраїнській Православній церкві-пам'ятнику – першому памʼятнику у вільному світі, присвяченому жертвамГолодомору.

Божественну Літургію очолив Високопреосвященніший Архієпископ Даниїл, голова Консисторії УПЦ США, уприсутності з нашим улюбленим Першоієрархом – Високопреосвященнішим Митрополитом Антонієм, численним духовенством і вірними з усієї країни. Храм був наповнений до краю, а молитви, мов кадильний дим, возносилися до Бога як подяка за єдність Церкви і плід Собору.

Перед початком Літургії, з благословення Митрополита Антонія, Архієпископ Даниїл у вівтарі рукоположив чотирьох семінаристів у чин Чтеців (Читців):

• Чтець Маріан Коваль
• Чтець Маріан Мелешко
• Чтець Богдан Боднар
• Чтець Михайло Стасів

Звертаючись до них, архіпастир промовив із батьківською теплотою: «Мої дорогі духовні сини, сьогодні ви розпочинаєте шлях служителів Божого Слова. Будьте добрими хранителями Святого Письма. Проповідуйте Євангеліє не лише устами, а й чистотою свого життя. Любіть Христа більше за власний комфорт, любіть Його Церкву більше за свої бажання, любіть народ Божий серцем пастиря».

У своїй проповіді після читання Святого Євангелія Архієпископ Даниїл виголосив натхненні слова: «Бог не кличе досконалих – Він довершує тих, кого кличе. Коли Христос сказав рибалкам: "Ідіть за Мною", Він обрав простих людей, не вчених за мірками світу, але щедрих на послух. Возлюблені, і сьогодні Бог будує Свою Церкву не гординею, не людською мудрістю і не силою, а послухом, смиренням і любов’ю».

Він нагадав вірним: «Чи то єпископ, чи то читець, батько чи мати, учитель чи служитель - усі ми покликані сказати Богові лише одне слово: "Так". І коли це "так" є щирим, Господь наповнює його благодаттю і змістом».

Під час хіротонії в диякона в храмі запанувала благоговійна тиша. Іподиякон Андрій Акуленко був приведений до вівтаря. Під спів духовенства і вірних він схилив коліна перед Святим Престолом. Через покладання рук архієрея на нього зійшла благодать Святого Духа.

З глибоким духовним трепетом Архієпископ Даниїл промовив: «Божественна Благодать, недужих завжди оздоровлююча і те, чого бракує, доповнююча, поставляє благоговійного іподиякона Андрія в диякони…»

У цей момент храм вибухнув радісним вигуком: «Аксіос! Аксіос! Аксіос!» – «Достойний! Достойний! Достойний!»

Вперше диякон Андрій вийшов на амвон і виголосив єктенію – першу молитву свого служіння Богові та людям.

Після завершення Божественної Літургії новопоставлений диякон Андрій Акуленко звернувся до присутніх зі словами глибокої вдячності:

• Він подякував Митрополиту Антонію, якого назвав: «справжнім архипастирем - твердим у вірі, лагідним серцем і непохитним у своєму батьківському проводі Церкви».
• Він звернувся до Архієпископа Даниїла зі словами: «Владико, Ви були не лише моїм архієреєм - Ви стали моїм духовним Батьком. Ви навчили мене, що служіння - це не про честь чи ранг, а про любов, жертву і смирення. Ваше слово і приклад я нестиму у своєму серці все життя».

Його голос затремтів, коли він згадав свою родину:

• Мати Світлана, яка дивилась пряму трансляцію з України: «Мамо, твої молитви привели мене сьогодні до цього моменту».
• Дружина Алексіс: «Кохана, ти - моя опора, мій супутник у Христі. Сьогодні я не йшов один - ти йшла поруч».
• Батько, Михайло – воїн Збройних Сил України, який загинув на війні: «Цей день я присвячую своєму батькові, який віддав своє життя, захищаючи Україну від російської агресії. Він боровся за свободу - я тепер присвячую своє життя служінню Христу, Який є Істиною».

У храмі багато хто не стримував сліз, а тихе «Вічная Пам’ять» за героєм України наповнило простір благоговінням.

Коли духовенство і вірні завершили свій шлях Собору братньою трапезою в Українському Культурному Центрі, всі розуміли одне: Це була не просто хіротонія. Це було свідчення віри, вистражданої у молитві, сили родини, загартованої в жертві, нескореного українського духу і перемоги Христової любові.

Під покровом Церкви Христової, з благословенням Митрополита Антонія і з духовним батьківством Архієпископа Даниїла, в Господній виноградник вступає новий слуга Божий:

Диякон Андрій Акуленко - Аксiос! Достойний!