Ukrainian Community of Metropolitan NY Area Commemorated HOLODOMOR Anniversary
Ukrainian Community of Metropolitan NY Area Commemorated HOLODOMOR Anniversary

On the chilly Saturday afternoon of November 27th, the cavernous interior of St. Patrick’s Cathedral in New York City slowly filled with people who had come to pray for and commemorate the tragedy of the Holodomor genocide perpetrated against the Ukrainian people in 1932-33.

Those gathered inside the cathedral quieted as the choir members, dressed in black, with a splash of white, entered and took their positions at the front of the nave.  The Ukrainian Chorus “Dumka”, under the direction of Maestro Vasyl Hrechynsky since 1991, has continuously preserved and cultivated the rich musical heritage of Ukraine.

The bells hanging off ecclesiastic vestments jingled softly as the hierarchs and clergy of representative Churches entered as the choir solemnly sang “Holy God, Holy Mighty, Holy Immortal One, have mercy upon us.”

His Eminence Metropolitan Antony, Prime Hierarch of the Ukrainian Orthodox Church of the USA and Diaspora, stepped up to the podium and spoke from the heart touching all those who listened inside the cathedral and over the live transmission throughout the world.

His Eminence stated that throughout the history of Mankind, we have witness countless numbers of human leaders who have declared themselves divine, masters of all, and believed themselves to have power of life and death.  Throughout all the epics of history we find leaders so consumed with themselves that the life of any other human being was viewed as inconsequential and expendable, holding no real value.

Episode after episode of genocide on a grand scale was perpetrated simply to eliminate one group, one ethnicity, one nation of people, for the satisfaction of the sick minds of men who considered themselves superior to anyone else upon the earth.

Today we gather to commemorate the 89th year of the repose of 10 million people who suffered in 1932-33 at the hands of one such person – Joseph Stalin.  He was so demented in his leadership and understanding that when his own government members dared to disagree with him they simply disappeared. 

He was outraged that the Ukrainians dared to declare themselves to be a separate nation with a unique identity.  He demanded that his government put an end to it.  First all the members of the Intelligentsia were wiped out, and then they worked at destroying the rest of the populace, going from village to village confiscating all edibles, and every grain of wheat, leaving the villagers to starve to death.   

His Eminence paused, looked around at the congregation, and into the camera, and asked that we all take a moment to reflect upon what it means to starve to death.  It is not a quick process.  It is a lingering, drawn-out suffering.  Family and loved ones would watch helplessly as their children, parents, grandparents wasted away, unable to help them.   Then there were those who suffered alone, with only God for comfort.  Others fell by the wayside, upon the streets, on the sidewalks, with nobody around to pick them up, or to bury them.   There was such devastation that there were too few able-bodied individuals to bury all the dead, so they were unceremoniously buried in mass graves, with no tears of parting, no prayers, no ceremony whatsoever.     

These were people just like you and me, stated Metropolian Antony,  people who lived their lives not comprehending that something like this could possible happen to them.  Celebrating their feast days, their birthdays, until artificial death was forced upon them.

We commemorate all who perished, and as we just celebrated thanksgiving, and enter upon the Nativity Fast, Vladyka Antony asked that everyone please contemplate the feelings that must have been prominent in every single home of the nation at that time.  He asked that we pray fervently, in our homes, in our family of churches, together seeking the Lord’s blessing upon, and reception of those who perished unjustly. 

We can never forget, this or any other genocide that has occurred throughout history.  We say we cannot and will not ever forget, and when we walk out of the church, back to our daily lives, and we forget…until next year. This time, let us not forget, but remember those millions and pray for them, and all those who are in power that no such tragedy reoccur in the history of the planet.

The demographers say that if those 10 million had not died, Ukraine’s population today would be over 100 million, instead of around 40 million.  The impact is massive.  Therefore, take these prayers to heart and remember those people frequently.  If members of your families perished, pray for them daily.  Be assured that your and our prayers comfort them and assure them that they did not die in vain. 

His Eminence continued, by stating that beneath all that murder and death, they were still unable to kill the Ukrainian spirit.  They were unable to wipe out the Ukrainian nation, because underneath all that suffering was the self-identity that nobody can kill.  Join us in these prayers today, he stated, and may we all remember each day those who suffered so horribly.

As His Eminence left the podium and returned to stand before the Altar, the choir began to sing solemnly.

Having prayed for the peaceful repose of all the innocent victims of the murder by starvation, His Eminence Archbishop Daniel, Ruling Hierarch of the Western Eparchy of the UOC of USA’s voice echoed up to the rafters as he soulfully proclaimed, “Christ our true God, Who has power over the living and the dead, through the prayers of His immaculate Mother; of the holy, glorious and all-praiseworthy apostles; of our venerable and godly fathers, and of all the saints, will place the soul of His servants, (N.), which has departed from us, in the abode of the just, and will give him rest in the bosom of Abraham, and number him among the just, and will have mercy on us, for He is good and loves mankind.”

With the singing of Vichnaya Pamyat, Memory Eternal, the Memorial Service concluded. Andrij Dobriansky of the Ukrainian Congress Committee, and Chairman of the Committee of United Nations Affairs for the Ukrainian World Congress, stepped up to the podium.  He greeted the hierarchs and clergy, and thanked all those who had joined them for this moving commemoration.

He stated that today, in Ukraine and in over 70 countries worldwide, people have gathered to remember the tragedy of the Holodomor, one of the most tragic examples of Man being evil against his fellow Man.   Unfortunately, as we approach the 90thyear of commemoration, we are still unaware of the fullness of the ramifications that occurred.  The victims of genocide are innocent victims and are therefore to always be remembered with dignity.

Mr. Dobriansky thanked the National Women’s League of America, who were one of the first to march and demonstrate before the White House to bring attention and awareness to the genocide, as well as the Ukrainian American Veterans, various dignitaries from the Ukrainian government, as well as the Crimean Tartar Community, all who have gathered to remember this tragedy.

He thanked Metropolitan Antony for his opening address, then read a brief message from Senator Charles Schumer, who sent his regrets for not personally attending the service, as he was mourning the recent death of his own father.  The senator spoke of the responsibility we have for our loved ones, and that we must all work at brining peace to the world.

President Joseph Biden also submitted a message to be read on his behalf, stating his sadness that such evil was perpetrated against the Ukrainian people, and ensuring that all efforts are being made to safeguard against such tragedies being perpetrated in the world today.

Her Excellency Oksana Markarova, Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of Ukraine to the United States, stepped up to the podium, and read a message from the President of Ukraine, Volodymyr Zelensky, who expressed his gratitude for all who gathered this day to remember such a tragic event.  He stated that we are all united in remembering the memory of all those Ukrainians who died due to Holodomor.  This tragedy has sadly become a part of our history, and yet it is a catastrophe for all mankind.  Today we better understand how to safeguard against totalitarian regimes, and we will always remember and educate the world about genocide.  He thanked the United States for their ongoing support of Ukraine and for honoring the memory of the victims of the Holodomor.

Having read the message from the Mr. Zelensky, Ms. Markarova stated that as a child she was baffled by the reverence given by the Ukrainian people to bread.  You prayed when you baked it, you never ever through it out, if it fell upon the ground, you were to pick it up and kiss it.  Only as an adult, realizing the horrors the previous generations had to endure, did she understand the importance given to a piece of bread.  She continued, that while this horror occurred 89 years ago, it continues today, as Ukraine is in her 8th year fighting Russian aggression, fighting for sovereignty.  She also thanked everyone for uniting in memory, and for continuing to assist Ukraine today in her fight for independence. 

Mr. Dobriansky returned to the podium and thanked Ms. Markarova for her moving words.  He continued by telling everyone that they can visit the website, for a wide variety of materials on the Holodomor.  It is an invaluable resource on the genocide.

How does one exactly define genocide?  Mr. Dobriansky referred to Dr. Raphael Lemkin, who coined the term “genocide”.

“By ‘genocide’ we mean the destruction of a nation or of an ethnic group. This new word, coined by the author to denote an old practice in its modern development, is made from the ancient Greek word genos (race, tribe) and the Latin cide (killing)…. Generally speaking, genocide does not necessarily mean the immediate destruction of a nation, except when accomplished by mass killings of all members of a nation. It is intended rather to signify a coordinated plan of different actions aiming at the destruction of essential foundations of the life of national groups, with the aim of annihilating the groups themselves. Genocide is directed against the national group as an entity, and the actions involved are directed against individuals, not in their individual capacity, but as members of the national group”

Next Mr. Dobriansky invited Ambassador Sergiy Kyslytsya to the podium. Sergiy Kyslytsya serves as Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of Ukraine, and Permanent Representative of Ukraine to the United Nations.  Amassador Kyslytsya stated that it is with gratitude to the Lord that we gather today to commemorate one of the most tragic pages of the 20th Century, in such a magnificent cathedral.  He stated that if we say we are sinless we deceive ourselves.  It pains him to watch the same evil of yesterday, continue unabated today, as Russia continues her aggression against the people of Ukraine.  As Christians, we are told to forgive one another, however, this forgiveness does not include aggressors who deal with impunity against the innocent.  The Lord states that he will overthrow the thrones of rules, and will punish the tyrants for their aggression, arrogance and hautiness.  The ambassador stated that it is with this in mind, that we join today to light candles and remember the millions who lost their lives to just such tyrants.

Returning to the podium Mr. Dobriansky invited everyone to join next year’s commemoration on November 19th, marking the 90th anniversary of Holodomor.  He thanked all those who had joined this commemoration, especially Metropolitan Antony for his opening address, and Archbishop Daniel, both of the Ukrainian Orthodox Church of the USA, Bishop Paul Chomnycky Ukrainian Catholic Eparchy of Stamford, Oleksii Holubov, Consul General of Ukraine in New York, as well as the Dumka Chorus, with Maestro Vasyl Hrechynsky.  With this he introduced the day’s final speaker, the Most Reverend Archbishop Borys Gudziak, the current Archeparch of the Ukrainian Catholic Archeparchy of Philadelphia.

Stepping up to the podium Archbishop Boris thanked Cardinal Dolan for his hospitality and the use of the magnificent cathedral.  He stated that the memory of the Holodomor is both inspiring and humiliating.  We see how in the past there have been attempts to crush us into the earth, and yet our people and our Churches live on.  God gave us life, and commanded that “Thou shalt not kill.”  “President Putin, stop the killing!” he demanded.  Do not kill.  Do not get in line with all those who massacre.  Do not add to this history of death!  The Archbishop asked that the Lord keep our people safe, keep the world safe, and give wisdom so we all use our freedom wisely, allowing infants to be born, children to grow, adults to live in peace. 

The ceremony concluded with the choir singing, God is Great: Prayer for Ukraine (Боже Великий).

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.


Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю,

Ти нас, Боже, зрости.


Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни.


Дай йому волю,

дай йому долю,

Дай доброго світу, щастя, 
Дай, Боже, народу

І многая, многая літа.


Lord, oh the Great and Almighty,

Protect our beloved Ukraine,

Bless her with freedom

and light
 Of your holy rays.


With learning and knowledge enlighten

Us, your children small,

In love pure and everlasting

Let us, oh Lord, grow.


We pray, oh Lord Almighty,

Protect our beloved Ukraine,

Grant our people and country

All your kindness and grace.


Bless us with freedom, bless us with wisdom,

Guide into kind world,

Bless us, oh Lord, with good fortune

Forever and evermore.


The choir sang an additional solemn hymn, with deep and reverent undertones, as the hierarchs and clergy exited the cathedral, and the faithful stood in deep retrospection, contemplating the immense tragedy they had just commemorated.  As the final notes faded, His Eminence Metropolitan Antony stepped up to the Choir Director expressing his gratitude at the beautifully sung service.  He thanked the choir, and blessed them before also exiting the cathedral.

Outside the overcast sky hung low, as freezing drizzle slowly fell from the dark clouds, as nature wept for the evil humanity perpetrated.  With heads bowed low, huddled in scarves and dark hoods, the faithful slowly walked out of the cathedral, carrying with them a candle, and the memory of the tragedy, and conviction to not only pray for the victims, but, to work that there should be no future victims of mankind’s greed.  Memory Eternal to all those who lost their lives to the Holodomor.

Vichna Pamyat!  Вічна Пам'ять!

Українська громада Нью-Йорка відзначила річницю ГОЛОДОМОРУ

Прохолодного суботнього дня, 27 листопада, собор Святого Патрика в Нью-Йорку повільно наповнювався людьми, які прийшли помолитися та вшанувати трагедію Геноциду Голодомору, скоєного проти Українського народу в 1932-33 роках.

Люди, котрі зібралися в соборі, затихли, коли учасники хору, в чорно-білому вбранні, ввійшли і зайняли свої позиції в передній частині храму. Український хор «Думка» під керівництвом маестро Василя Гречинського з 1991 року безперервно зберігає та плекає багату музичну спадщину України.

Було чути дзвоники, котрі звисають на священичому облаченні, коли ієрархи та духовенство Церков увійшли, а хор урочисто співав «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас».

До храмового аналою підійшов Високопреосвященний Митрополит Антоній, Першоієрарх Української Православної Церкви США та Діаспори, котрий своєю промовою зворушив усіх, хто слухав його у соборі та через онлайн трансляцію по всьому світу.

Його Високопреосвященство заявив, що протягом історії людства ми були свідками незліченної кількості лідерів серед людей, котрі зробили себе ледь не володарями над усім, котрим підвладні смерть і життя. Протягом усіх епох в історії ми бачимо лідерів, настільки захоплених собою, що життя будь-якої іншої людини в порівнянні вважалося нікчемним, не маючи ніякої цінності.

Випадки геноциду великого масштабу вчинялися просто для того, щоб знищити ту чи іншу етнічну приналежність, ту чи іншу націю людей, щоб задовольнити хворі бажання людей, які вважали себе вищими за будь-кого на землі.

Сьогодні ми зібралися, щоб відзначити 89-ту річницю загибелі 10-ти мільйонів людей, які постраждали в 1932-33 роках від рук однієї людини – Йосипа Сталіна. Він був настільки божевільним у своєму лідерстві, що коли члени його власного уряду наважилися не погодитися з ним, то їх просто не стало.

Його обурило те, що українці наважилися оголосити себе окремою нацією з власною ідентичністю. Він вимагав від свого уряду покласти цьому край. Спочатку були знищені всі представники інтелігенції, а потім вони працювали над знищенням решти населення, ходили від села до села, вилучаючи будь яку їжу, до останнього зерна пшениці, залишаючи селян вмирати з голоду.

Його Високопреосвященство зробив паузу, озирнувся на громаду й у камеру  і  попросив, щоб ми всі замислилися над тим, що означає померти від голоду. Це не швидкий процес. Це тривале, затяжне страждання. Сім’я та близькі безпорадно спостерігали, як їхні діти, батьки, дідусі та бабусі гинуть, не будучи в змозі їм допомогти. Також були ті, хто страждав наодинці, маючи єдиного Бога своєю втіхою. Дехто лежав на узбіччі, на вулиці, на тротуара, і нікого не було поруч, щоб їх підняти чи поховати. Було таке спустошення, що працездатних людей було замало, щоб поховати всіх загиблих, тому їх безцеремонно ховали в братських могилах, без сліз прощання, без молитви, без будь-яких обрядів.

Це були такі ж люди, як ми з вами, сказав Митрополит Антоній, люди, які прожили своє життя, не розуміючи, що з ними може статися щось подібне. Святкували свої свята, дні народження, поки їх не спіткала штучна смерть.

Нещодавно ми святкували День Подяки, а зараз входимо у Різдвяний піст, сказав владика Антоній, та попросив усіх замислитися над почуттями, які, напевно, були тоді в кожному домі народу. Він попросив, щоб ми палко молилися у своїх домівках, серед наших родин наших парафії, разом просячи Господнього благословення та пам’ятаючи тих, хто несправедливо загинув.

Ми не маємо права забути цей, чи будь-який інший геноцид, який стався протягом усієї історії. Ми кажемо, що не можемо і ніколи не забудемо, але коли виходимо з церкви, повертаємося до нашого повсякденного життя, то ми забуваємо… до наступного року. Цього разу не забуваймо, а пам’ятаймо про ці мільйони і молімося за них, і всіх тих, хто при владі, щоб такої трагедії не повторилося в історії планети.

Демографи кажуть, що якби ці 10 мільйонів не загинули, то населення України сьогодні становило б понад 100 мільйонів, а не близько 40 мільйонів. Величезні наслідки. Тому прийміть ці молитви близько до серця і часто згадуйте цих людей. Якщо члени ваших сімей загинули, моліться за них щодня. Та будьте впевненими, що ваші та наші молитви втішають їх і запевняють, що вони не загинули даремно.

Його Високопреосвященство продовжив, заявивши, що всіма цими вбивствами і смертю вони все одно не змогли вбити український дух. Вони не змогли знищити українську націю, бо під усіма цими стражданнями була самоідентичність, яку ніхто не може вбити. Приєднуйтесь до нас у нашій молитві сьогодні, сказав він, і нехай щоденно у нашій пам’яті будуть усі ті, хто так жахливо страждав.

Коли Його Високопреосвященство відійшов від аналою, щоб стати перед Вівтарем, хор почав урочисто співати.

При кінці поминального богослужіння за спокій душ усіх невинно постраждалих від вбивства голодом, Високопреосвященніший Архієпископ Даниїл, Правлячий Ієрарх Західної Єпархії УПЦ США, виголосив молитву: «Христос Істинний Бог наш, що живими і мертвими володіє, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душі рабів своїх, що переставився від нас в оселях праведних оселить, на лоні Авраама упокоїть, і до праведних причислить, і нас помилує і спасе, як благий і чоловіколюбець».

Співом “Вічна Пам’ять” завершилася панахида. Андрій Добрянський представник Комітету Українського Конгресу та Голова Комітету у справах Організації Об'єднаних Націй Світового Конгресу Українців піднявся до трибуни. Він привітав ієрархів і духовенство, подякував усім, хто приєднався сьогодні на це поминання.

Він зазначив, що сьогодні в Україні та у понад 70 країнах світу люди зібралися, щоб згадати трагедію Голодомору – один із найтрагічніших прикладів того, як людина вчинила зло проти своїх ближніх. На жаль, коли ми наближаємося до 90-річчя пам’яті, ми все ще не усвідомлюємо повноти наслідків, які сталися. Жертви геноциду є невинними жертвами, тому їх завжди слід пам’ятати з гідністю.

Пан Добрянський подякував Національній Жіночій Лізі Америки, які були одними з перших, хто пройшов марш і продемонстрував це перед Білим Домом, щоб привернути увагу до геноциду, а також ветеранам-українцям, різним поважним особам з українського уряду, разом з громадою кримських татар, та усім, хто зібрався що згадати про цю трагедію.

Він подякував Митрополиту Антонію за його вступну промову, а потім зачитав коротке повідомлення від сенатора Чарльза Шумера, який висловив жаль за те, що не був особисто присутнім на богослужінні, так як недавню втатив свого батька. Сенатор говорив про відповідальність, яку ми несемо за своїх близьких, і що ми всі повинні працювати над тим, щоб у світі панував мир.

Президент Джозеф Байден також надіслав послання для зачитання від його імені, в якому висловив смуток у зв’язку з тим, що таке зло було скоєно проти українського народу, і запевнив, що докладаються всі зусилля для захисту від подібних трагедій, які відбуваються у світі сьогодні.

Її Високоповажність Оксана Маркарова, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США, піднялася до трибуни та зачитала звернення Президента України Володимира Зеленського, який висловив подяку всім, хто зібрався в цей день, щоб згадати таку трагічну подію. Він зазначив, що ми всі єдині в пам’яті всіх українців, які загинули внаслідок Голодомору. Ця трагедія, на жаль, стала частиною нашої історії, але це катастрофа для всього людства. Сьогодні ми краще розуміємо, як захиститися від тоталітарних режимів, і завжди будемо пам’ятати та просвіщати світ про цей геноцид. Він подякував США за постійну підтримку України та за вшанування пам’яті жертв Голодомору.

Зачитавши повідомлення президента, пані Маркарова розповіла, що в дитинстві була здивована пошаною українського народу до хліба. Люди молилися, коли випікали його, ніколи не викидали його, навіть якщо шматок впав на землю, то потрібно було підняти його і поцілувати. Лише будучи дорослою, усвідомивши, які жахи довелося пережити попереднім поколінням, вона зрозуміла те значення, яке надається шматку хліба. Вона продовжила, що хоча цей жах трапився 89 років тому, він триває і сьогодні, оскільки Україна вже 8-й рік бореться з російською агресією, бореться за суверенітет. Вона також подякувала всім за те, що об’єдналися в пам’яті та продовжують допомагати Україні сьогодні у її боротьбі за незалежність.

Пан Добрянський повернувся до трибуни і подякував пані Маркаровій за її зворушливі слова. Він продовжив, сказавши всім, що вони можуть відвідати сайт, де можна знайти різноманітні матеріали про Голодомор. Це безцінний ресурс про геноцид.

Що таке геноцид? Пан Добрянський посилався на доктора Рафаеля Лемкіна, який ввів термін «геноцид».

«Під «геноцидом» ми маємо на увазі знищення нації чи етнічної групи. Це нове слово, введене автором для позначення старої практики в її сучасному розвитку, походить від давньогрецького слова genos (рід, плем’я) і латинського cide (вбивство)… Загалом, геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, за винятком випадків, коли він здійснюється масовими вбивствами нації. Воно має скоріше означати узгоджений план різноманітних дій, спрямованих на руйнування суттєвих основ життя національних меншин, з метою знищення самих меншин. Геноцид спрямований проти національної меншини як суб'єкта, а дії спрямовані проти окремих осіб не в їх індивідуальній якості, а як членів національної меншини.»

Далі пан Добрянський запросив до трибуни посла Сергія Кислицю. Сергій Кислиця є Надзвичайним і Повноважним Послом України та Постійним представником України при Організації Об’єднаних Націй. Посол Кислиця зазначив, що ми з вдячністю Господу збираємося сьогодні, щоб відзначити одну з найтрагічніших сторінок ХХ століття в такому величному соборі. Він сказав, що якщо ми говоримо, що ми безгрішні, ми обманюємо себе. Йому боляче спостерігати, як те саме зло вчорашнього дня продовжується безперервно сьогодні, коли Росія продовжує свою агресію проти народу України. Нам, християнам, кажуть прощати один одного, але не тоді коли справа доходить до агресорів, які безкарно борються з невинними. Господь стверджує, що він повалить трони правління і покарає тиранів за їхню агресію, зарозумілість і пихатість. Посол зазначив, що саме з цією думкою ми сьогодні разом запалюємо свічки та згадуємо мільйони людей, які загинули від таких тиранів.

Повернувшись до трибуни, пан Добрянський запросив усіх приєднатися до вшанування пам’яті наступного року 19 листопада, присвяченої 90-й річниці Голодомору. Він подякував усім, хто долучився до цього поминання, зокрема Митрополиту Антонію за його вступне слово, та Архієпископу Даниїлу з Української Православної Церкви США, Єпископу Павлу Хомницькому Української Католицької Єпархії Стемфорду, Олексію Голубову, Генеральному Консулу України в Нью Йорку, а також хору «Думка» з маестро Василем Гречинським. Цим він представив та запросив останнього спікера дня до трибуни, Високопреосвященного Архієпископа Бориса Ґудзяка, нинішнього Архиєпарха Української Католицької Архиєпархії Філадельфії.

Підійшовши до трибуни, архієпископ Борис подякував Кардиналу Долану за його гостинність і за використання чудового собору. Він заявив, що пам’ять про Голодомор одночасно і надихає і принижує. Ми бачимо, як у минулому були спроби придушити нас до землі, але наш народ і наші Церкви живуть. Бог дав нам життя і наказав: «Не вбивай». «Президенте Путін, припиніть вбивати!» — вимагав владика. Не вбивайте. Не ставайте в ряд з усіма тими, хто вбиває. Не додавайте до цієї історії смерті! Архієпископ звернувся до Господа з проханням зберегти наш народ, захистити світ і дати мудрість, щоб усі ми розумно використовували свою свободу, дозволяючи немовлятам народжуватися, дітям рости, дорослим жити в мирі.

Церемонія завершилася співом хору «Боже Великий: Молитва за Україну»

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.


Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю,

Ти нас, Боже, зрости.


Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни.


Дай йому волю,

Дай йому долю,

Дай доброго світу, щастя,

Дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

Хор заспівав ще один урочистий гімн з глибоким і благоговійним підтекстом, в той час коли ієрархи та духовенство виходили з собору, а вірні стояли в глибоких роздумах над величезною трагедією, яку вони щойно вшанували. Коли затихли останні ноти, Високопреосвященніший Митрополит Антоній підійшов до керівника хору, висловивши вдячність за чудовий спів під час богослужіння. Він подякував хору та благословив їх перед тим, як вийти.

Надворі звисало захмарене небо, а з темних хмар повільно падав холодний дощ, - так  природа плакала про зло, яке вчинило людство. Низько схиливши голови, тулячись в хустках і темних капюшонах, віряни повільно виходили з собору, несучи з собою свічку, пам’ять про трагедію, і те переконання, що потрібно не лише молитися за жертв, а й працювати над тим, щоб у майбутньому такого зла більше не повторилося. Вічна пам’ять усім, хто загинув від Голодомору.

Вічна пам'ять!

Ukrainian Community of Metropolitan NY Area Commemorated HOLODOMOR Anniversary

Photos by Subdeacon Yaroslav Bilohan

Text by Elizabeth Symonenko

(44 images)

Share This:

< PreviousNext >
You might also like:

Strategic Plan

Prayer Books
Prayer Books
Calendar 2024
Calendar 2024
Prayer Book
Prayer Book


Recent Galleries

Mailing Address
Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495
South Bound Brook, NJ 08880

Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue
Somerset, NJ 08873