UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH OF THE USA
CONSISTORY OFFICE OF PUBLIC RELATIONS
PRESS RELEASE
PALM - WILLOW SUNDAY AT ST. PANTELEIMON PARISH, BROOKLYN, NY
In the life of the Holy Church, a tradition consists of any event or practice that occurs regularly in a diocese or even a local parish and has become expectation in the lives of the faithful. Such a tradition begins with a small “t” as opposed to Holy Tradition (capital “T”), which is equal to Holy Scripture – the teachings and dogmas handed down throughout the life of Christ’s Church. A tradition has developed in St. Panteleimon Parish, Brooklyn, NY according to which Metropolitan Antony annually visits the parish to bless the willow branches in commemoration of our Lord’s triumphant entrance into Jerusalem when the population of the city greeted Him – mistakenly, of course as an earthly king – crying out “Hosanna! Blessed is he who comes in the name of the Lord, the King of Israel”!
Our Holy Church’s commemoration of this event is quite different, of course. We greet our Lord as the Son of God Whose Kingdom is not of this world. We see this event as the prelude to Holy Week and we glorify Him as the one who was willing to undergo humiliation, torture, suffering on the Cross and death in order to open the way for us to salvation through His Resurrection, having trample down death by death. We witnessed the day before as He stood before the tomb of His friend Lazarus and we heard the shortest verse in Scripture: “Jesus wept.” Those present around Him though our Lord was weeping because He loved His friend so much. Our Lord, however, wept because of the state of God’s creative masterpiece – man – in the grave and stinking. He also wept because He knew the power of God’s Love and the deeds it would work at this present moment and through His Resurrection! This is the King we greet as we wave our will branches as we commemorate His entrance into the Holy City.
Such was the commemoration on Willow Sunday of 2013. Over seven hundred faithful Orthodox Christians gathered within and without the parish church locate on Avenue P in Brooklyn to join in the joyful celebration. V. Rev. Mykola Fylyk, pastor of the parish greeted His Eminence at the entrance to the Church, asking for his blessings upon and prayers for the faithful gathered in Christ’s Name. Also greeting the Metropolitan in behalf of the parish board of administration and the faithful were Sonia Roshnivka and Olexander Boykovych. It was a beautiful Divine Liturgy with the choir led by Petro Karabijnevych. Accompanying His Eminence from our St. Sophia Seminary were Fr. Vasyl Dmytryshyn, Subdeacons Ioan Mazur, IvanChopko, Yurij Andreiko, and seminarians Volodymyr Sukanetsand Volodymyr Yavorskyi. They were assisted in the altar by two local servers Vasyl and Roman.
It was an incredible sight to see the numbers of faithful filling the church to absolute capacity – seated and standing and spilling into the vestibule and out to the steps and sidewalks in front of the Church. The lines for confession were so long that Fr. Vasyl was able to stand at the altar only during the moments he participated in the Holy Eucharist. Joining him in hearing confessions, having arrived following services at All Saints Parish, were V. Rev. Andrei Kulyk, pastor of All Saints Parish in Manhattan and V. Rev. Ivan Dufeniuk. Confessions continued throughout the reception of the Eucharist by the faithful, but in the end, everyone who wished to participate, indeed, had the opportunity to do so. What a wonderful “problem” to have as we enter into Holy Week!
The Metropolitan spoke of the difference between our Lord’s triumphant entry into Jerusalem in a real physical presence and compared it to our commemoration in 2013. He warned the faithful about holding up willow branches and glorifying God today and then through our sinful words, deeds and thoughts joining those who cried out “Crucify Him!” on Holy Friday. He reminded the worshippers that the only time Jesus Christ ever expressed any form of frustration and dissatisfaction was when he was confronted with hypocrisy – and that they must be careful about such in their lives. “If you are here today to receive the blessed willow branches just to take them home and hang them over a seldom utilized icon just to show family and friends that you were in Church this one Sunday, but you fail to pray and worship our Lord on a regular weekly basis in your parish community and fail to receive His Body and Blood in the Eucharist frequently…your hypocrisy will be exposed and the resulting consequences will be yours to bear – with no one else to blame but yourself.”
Following the Liturgy and blessing of willow branches, the faithful lingered to speak with His Eminence Metropolitan Antony before returning to their homes to prepare for the Holy Week services and for the Feast of Feasts – the Resurrection of our Lord and Savior Jesus Christ. Along with members of the parish board and those serving in the Holy Altar during Divine Liturgy, His Eminence visited a local Ukrainian owned restaurant in Brighton Beach – a large community on the shore of the Atlantic Ocean, which is home to thousands of fourth wave immigrants from Ukraine and other East European nations. Even as large as the attendance was on this Willow Sunday, it pales when compared to the Holy Resurrection services when nearly 3,000 have participated in the ten years of the parish’s existence!
Вербна Неділя у парафії св. Пантелеймона у м. Бруклін штату Нью-Йорк
У житті нашої Святої Церкви традиція складається з будь-якої події або практики, яка регулярно відбувається в єпархії чи навіть у місцевій парафії, і стає постійним очікуванням у житті вірних. Така традиція починається з маленького «т», на відміну від Священної Традиції (з великої «Т»), яка ототожнюється зі Святим Письмом - вченням та догмами, які дійшли до нас через усі роки життя Церкви Христової. Традиція розвинулася і у парафії святого Пантелеймона у м. Бруклін штату Нью-Йорк, згідно з якою митрополит Антоній щорічно відвідує цю парафію, щоб благословити вербове галуззя на знамення тріумфального входу нашого Господа в Єрусалим, коли люди міста вітали Його – звичайно, помилково як земного царя – і кричали «Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!"
Значення цієї події в нашій Церкві, звичайно, зовсім інше. Ми вітаємо нашого Господа як Сина-Бога, чиє царство, не від цього світу. Ми розглядаємо цю подію як прелюдію до Страсного тижня, і прославляємо Його, як того, хто був готовий зазнавати приниження, тортури, страждання на хресті і смерть, щоб відкрити нам шлях до порятунку через Своє Воскресіння, подолавши смертю смерть. Напередодні ми були свідками того, як Ісус стояв перед могилою свого друга Лазаря, і почули найкоротший вірш у Писанні: "Ісус просльозився". Незважаючи на присутніх навколо Нього, наш Господь плакав, тому що дуже сильно любив Свого друга. Однак, Він плакав над станом творіння Божого – чоловіка, що лежить в могилі і смердить. Крім того, Він плакав, бо знав силу Божої любові, яка виявиться, через Його Воскресіння! Це Цар, якого ми вітаємо, махаючи нашим галуззям, згадуючи Його вхід у Святе Місто.
Таке святкування відбулося у Вербну Неділю 2013 року. Понад сімсот вірних православних християн зібралися всередині і поза церквою, що знаходиться на Авеню P в Брукліні, щоб взяти участь у цьому радісному святкуванні. Протоієрей Микола Филик, настоятель парафії, вітав Високопреосвященнішого владику біля входу до церкви, просячи його благословення та молитви для вірних, що зібралися в Ім'я Христа. Також імені парафіяльної управи та вірних митрополита вітали Соня Рошнівка і Олександр Бойкович.
Це була прекрасна Божественна Літургія у супроводі хору під керівництвом Петра Карабіновича. Супроводжували Високопреосвященнішого митрополита студенти нашої Свято-Софіївської семінарії: о. Василь Дмитришин, іподиякони Іоан Мазур, Іван Чопко, Юрій Андрейко, семінаристи Володимир Суканець та Володимир Яворський. Їм допомагали у вівтарі два місцеві прислужники: Василь і Роман.
Це було неймовірне видовище! Кількість вірних була така велика, що переповнила церкву. Маса людей тягнулася аж до дороги перед церквою. Лінії до сповіді були настільки довгими, що о. Василь мав можливість стояти біля вівтаря тільки тоді, коли брав участь у Святій Євхаристії. Йому допомагали о. Андрій Кулик, настоятель парафії Всіх Святих у Манхетені та о. Іван Дуфенюк. Сповідь тривала і протягом Святого Причастя, проте вкінці всі бажаючі мали нагоду прийняти Святе Тіло та Кров Гсподню. Як чудово мати таку «проблему», входячи у Страсний Тиждень!
Митрополит говорив про різницю між тріумфальним в'їздом нашого Господа в Єрусалим в реальній фізичній присутності у той час і нашим згадуванням цієї події в 2013 році. Він застережив, щоб ми, тримаючи гілки верби та славлячи Бога сьогодні, потім через гріховні слова, справи та думки не приєдналися до тих, хто у Святу П'ятницю закричить: "Розіпни Його!". Владика нагадав вірним, що єдиний раз, коли Ісус Христос коли-небудь висловив розчарування і незадоволеність, був тоді, коли Він зіткнувся з лицемірством. Ми повинні стерегтися цього у своєму житті. «Якщо сьогодні ви тут освячуєте гілки верби тільки для того, щоб взяти їх додому і повісити над іконою, щоб показати родині та друзям, що ви були в церкві цієї неділі, а насправді не в змозі молитися і поклонятися нашому Господу регулярно, щотижня разом з парафіяльною громадою і часто не отримуєте Його Тіла і Крові під час Євхаристії ... Ваше лицемірство буде викрито, а пов'язані з цим наслідки нестимете тільки ви - нікого буде звинуватити, крім самого себе ».
Після літургії і благословення верби, деякі вірні затрималися, щоб поговорити з Високопреосвященнішим Митрополитом Антонієм, перш ніж повернутися в свої домівлі та розпочати підготовку до Страсного Тижня та свята зі свят - Воскресіння Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Разом з членами парафіяльної управи і тими, хто служив у святому вівтарі під час Божественної літургії Високопреосвященніший митрополит відправився до місцевого українського ресторану на Брайтон-Біч - великої спільноти на березі Атлантичного океану, яка є домівкою для тисяч українських іммігрантів четвертої хвилі та інших країн Східної Європи.
Навіть така кількість людей, яка була присутня у цю Вербну Неділю, є нічим у порівнянні зі служіннями у день Святого Воскресіння, коли одног разу майже 3000 осіб взяли участь за усі десять років існування парафії!
|
|