Св. Князь Володимир і Хрещення Русі-України

Св. Князь Володимир і Хрещення Русі-України

Початки Християнства в Русі-Україні


Християнство в Україні розповсюджувалось поступово. На півдні України були грецькі колонії. Наші предки мали з ними торговельні відносини. Руські люди (а по сьогоднішній термінології — українці), тоді ще погани, були благородної вдачі і толерантно відносились до людей котрі приймали християнство. У нас не було переслідування християн, як це було в Римській імперії, де християн жорстоко катували. Про характер наших предків пише візантійський імператор Маврикій (582-602) “Він описує їх як людей волелюбних, хоробрих, несхильних ані до рабства, ані до підлеглості чужій владі, дуже людяних у їхньому відношенні до полонених та чужинців.”

В другій половині дев'ятого століття Київська Русь вже була сильною державою. Перші Київські князі Аскольд і Дир не були варязького-скандинавського походження. Вони напали на Царгород в 860 році. Тоді до патріарха Фотія прийшла делегація від воїнів князя і просила, щоб їх охрестили. Патріарх Фотій охрестив князя і його дружину. При хрещенні князю Диру було дано ім'я Миколай. На його могилі була збудована церква в честь святого Миколая.

Християни вже становили значну частину війська у князя Ігоря. В договорі князя Ігоря з Візантією з року 944 говориться про “Русь охрещену” і “Русь нехрещену”.

Християни і погани складали присягу окремо за додержання договору спочатку в Царгороді, а потім в Києві. В договорі написано: “А хто з Руської сторони осмілиться порушити цей договір, то охрещені нехай приймуть помсту від Бога Вседержителя та засудження на погибель у цей вік і вік майбутній.” Дальше літописець пише, що в Києві “охрещена Русь присягала в церкві св. Іллі , що над ручаєм, це була соборна церква, бо багато варягів були християнами.”


Св. княгиня Ольга


Велику роль в розповсюдженні християнства відіграла блаженна княгиня Ольга. Вона властиво підготувала ґрунт для хрещення Русі-України. Княгиня Ольга була правнучкою Іостомисл, котрий керував в Великому Новгороді. Іостомисл порадив новгородцям, щоб вони попросили на князювання варяга Рюрика, що вони й зробили. Блаженна Ольга походила з села Вибути, що є віддалене на пару кілометрів від Пскова. Ім'я Ольга походить від скандинавського Хельга, що значить свята. Княгиня Ольга не була скандинавського-варязького походження . Вона походила з давньоруського княжого роду Ізборських, згідно Йоакимовського Літопису.

Хоч княгиня була поганкою, але в ній було почуття моралі, етики, справедливості і добрих діл. Коли князь Ігор ще був юнаком, то він ходив на полювання в околиці Пскова. Одного разу йому треба було перейти на другий бік ріки, але в нього не було човна. Він побачив човен і махнув, щоб він до нього приплив. Коли він сів у човен, то побачив, що ним керує дуже гарна дівчина. Це була княгиня Ольга. Князь Ігор почав спокушати її до плотського зближення. Вона йому відповіла: “Навіщо спокушаєшся, князю, задумуючи нездійсненну справу? Слова твої виявляють твоє безсоромне бажання наглумитися надімною, але нехай не буде цього! Я про це і чути не хочу. Прошу тебе, послухай мене і подави в собі ці безглузді і ганебні помисли, яких потрібно соромитися: згадай і подумай, що ти князь, а князь повинен ставитися до людей, як правитель і суддя, подаючи світлий приклад добрих діл. До якого ж беззаконня ти зараз наближаєшся? Знай, що хоч я тут одна і безсила перед тобою, ти не здолаєш мене. Але якби навіть і здолав, глибина цієї річки буде моїм захистом: Мені краще померти в чистоті, поховавши себе в цих водах, ніж зганьбити своє дівство.”

Коли князь Ігор осівся в Києві, то він хотів одружитись. Бояри пропонували йому багато гарних дівчат з свого середовища, жодна з них йому не підходила. Ігор пригадав собі прекрасну Ольгу. Він послав свого родича Олега, щоб Ольга приїхала до Києва. Блаженну Ольгу з великими почестями зустріли в Києві і князь Ігор з нею одружився. В них народився син Святослав.

В 945 році князь Ігор був забитий деревлянами. Княгиня Ольга почала самостійно керувати державою. Вона централізувала управління держави, встановила адміністративні центри і точно встановлену податкову систему. Вона точно встановила границі держави. Княгиня часто їздила по Русі-Україні для скріплення держави.

В 954 році княгиня Ольга в супроводі великого флоту попливла до Царгороду. Там вона була прийнята імператором з великими почестями. В Константинополі княгиня Ольга відвідувала церкви. Вона вирішила стати християнкою. Патріарх Константинопольський Феофілакт охрестив княгиню Ольгу і при хрещенні їй було дано ім'я Олена. Хресним батьком її був імператор Константин. Після хрещення патріарх дав їй настанови в вірі Христовій, а потім звернувся до княгині Ольги з такими словами: “Благословенна ти між жінками руськими, бо залишила тьму а полюбила Світло. Благословлять тебе руські люди в усіх майбутніх поколіннях, від внуків і правнуків до віддалених потомків твоїх.” Як пише літописець Нестор, вона схилила голову і сказала: “Молитвами твоїми, Владико, нехай буду збережена від сітей ворожих.” Разом з княгинею Ольгою була охрещена Малуша — пізніше мати князя Володимира, за панування якого була охрещена Русь-Україна.

Повернувшись в Русь-Україну, княгиня Ольга прискорила розвиток християнства в державі. Вона збудувала в Києві храм Софії Премудрості Божої, котрий був посвячений в 960 році. Цей храм був збудований над могилою Дира, одного з перших князів, котрий був християнином. Ця дерев'яна церква пізніше згоріла в 1017 році. Згодом князь Ярослав Мудрий збудував на цьому місці храм св. Ірини в 950. А новий храм Софії Премудрості Божої збудував на новому місці, котрий стоїть до сьогоднішнього дня. Княгиня Ольга збудувала церкву св. Миколая над могилою першого київського князя Аскольда, котрий був християнином. Вона також будувала церкви в Вітебську і Пскові. Княгиня Ольга робила все можливе для розповсюдження віри Христової. Вона жила як праведна і прикладна християнка. Княгиня підготувала ґрунт для недалекого хрещення Русі-України. Княгиня Ольга упокоїлась 11-го липня 969-го року, проживши християнкою п'ятнадцять років. Мощі княгині Ольги залишились нетлінними, що є ознакою святості. Свята Православна Церква зарахувала її до сонму святих.


Переклад Богослужбових Книг на Слов'янську Мову.


На початку 960-х років в Моравії проповідували німецькі єпископи і служили на незрозумілій мові, що людям не подобалося. Моравський князь Ростислав, порадившись з князями і народом, послав до Візантійського імператора Михайла послів з таким проханням: “Наш народ відкинув язичництво і має закон християнський. Немає у нас такого вчителя, який би віру Христову пояснив нам нашою мовою. Інші країни (слов'янські), коли побачать це, теж захочуть іти за нами. З цієї причини, владико, пошли до нас єпископа і вчителя: від вас у всі країни йде добрий закон.” Імператор Михаїл послав в Моравію св. Мефодія і Кирила з їхніми співробітниками. Їх уважали за дуже мудрих людей. Вони переклали на слов'янську мову Євангеліє, всі богослужбові книжки і на кінець Старий Заповіт.

Німецькі єпископи робили труднощі св. Мефодію і Кирилу в перекладі богослужбових книг з грецької на слов'янську мову. Вони помилково твердили, що можна тільки служити на староєврейській, грецькій і латинській мовах. За часів Ісуса Христа, юдейський народ розмовляв на арамейській мові, що була мовою сусідніх народів. Староєврейську мову знали священики, равіни і книжники. В синагогах читали з пророків на староєврейській мові, а книжник перекладав прочитане на арамейську мову. Юдеї тоді уважали, що арамейська мова є недостойна, щоб на неї перекласти Святе Письмо. Ісус Христос проповідував на зрозумілій людям арамейській мові. Коли Дух Святий зійшов на апостолів, то вони почали проповідувати на різних мовах. Євангелія від св. Матвія була написана на арамейській мові. Римській імперії взяло аж до половини двадцятого століття, щоб направити цю помилку і дозволити служити на різних мовах.


Князь Володимир і приготування до Хрещення Русі-України.


Після конфліктів між братами, на київський престол вступив кн. Володимир. Він був сином київського князя Святослава і внуком св. княгині Ольги. Його мати Малуша була християнкою. Князю Володимиру було вісімнадцять років коли він став княжити в Києві в 978 році. Володимир був завзятим поганином не зважаючи ,що в його родині і в Києві були християни. Він ставив ідолів в Києві. Володимир провадив розпутне життя, він мав чотирьох офіційних жінок і багато наложниць.

За панування Володимира вже всі слов'янські держави були християнськими. Князь і його оточення почали сумніватись в правдивості поганських вірувань. Коли про це довідались інші народи, то почали присилати послів до Києва, щоб пропонувати свою віру. Князь Володимир їх вислухав, але жодного рішення не прийняв. Тоді Володимир скликав на нараду своїх старців і бояр. На нараді було вирішено послати послів до магометан, латинян і греків, щоб на місці запізнатись з їхньою релігією. Для цієї справи було обрано десять мудрих чоловіків.

Коли патріарх Константинопольський довідався про приїзд послів з Русі, то він запросив їх на богослужіння в соборі св. Софії. Богослужіння очолив сам патріарх в співслужінні численного духовенства та при співі великого хору. Ця служба зробила величезне враження на делегатів. Коли вони повернулись до Києва, то князь Володимир знову скликав нараду старців і бояр. Посли їм сказали: “Як прийшли ми до греків і нас увели туди, де вони служать своєму Богу, то ми не знали, стоячи в храмі, на небесах ми знаходимось, чи на небі. На землі немає такої краси,там дійсно Бог мешкає з людьми. Всяка людина, скуштувавши солодкого, не захоче їсти гіркого, - так і ми не можемо бажати іншої віри, як тільки віри грецької”. А бояри додали: “Коли б кепський був закон грецький, то не прийняла б його, княже, твоя бабуня Ольга, а вона була мудрішою від усіх людей”. Так було вирішено прийняти Православну віру. Наскільки нам є відомо,то це є один унікальний випадок в історії народів, що наші предки самі собі вибирали нову віру і то після довшого роздумування і дослідження.

В той час в Візантійській Імперії повстав бунт деяких полководців проти братів імператорів Василія і Константина. Вони прислали послів до князя Володимира і просили помочі. Князь Володимир згодився послати 6000 вояків, але за це просив руки Анни, сестри імператорів. Імператори уважали це за велике зухвальство, бо вони навіть не видавали заміж своїх принцес за християнських королів латинського обряду. Був укладений договір, що Анна вийде за нього заміж коли він охреститься. Імператори осягнули перемогу над бунтівниками за допомогою руських воїнів. Тоді греки поспішали виконати договір і видати заміж Анну за князя Володимира.


Хрещення Князя Володимира.


Князь Володимир хотів прийняти християнство але не хотів бути політично залежним від Візантії. Тоді він вирушив з військом і здобув грецьке місто Корсунь в 987 році на Криму (Севастополь). Посли Володимира воєводи Олег і Ждьбярн поїхали за царівною в Константинополь. Це було вимушене політичне одруження, щоб припинити напади київських князів на Візантію і сприяти розповсюдженню християнства на Русі. Анна говорила: “іду, як в полон, ліпше би мені тут померти.”

Вона сіла на корабель і з плачем попливла до Корсуня. В Корсуні всі мешканці її урочисто зустріли. В той час князь Володимир захворів на очі і осліп. Тоді цариця Анна послала йому сказати: “Якщо хочеш позбутись цієї хвороби, то поскорше хрестись; якщо не охрестишся, то не зможеш позбутись від недуги своєї.” Князь Володимир відразу захотів охреститись сказавши: “Якщо справді сповниться це, то справді великий Бог християнський.” Князь Володимир був охрещений єпископом Корсунським при участі численного духовенства в церкві святого Василія. При хрещенні йому було дано ім'я Василій. Коли єпископ поклав на нього руку, то він відразу прозрів і сказав: “Тепер я пізнав правдивого Бога.” Багато з оточення князя також хрестились. Зараз після хрещення князь Володимир і цариця Анна повінчались в церкві св. Василія.

Володимир і Анна прибули до Києва і з ними приїхав митрополит Михаїл з численним духовенством. Князь Володимир скликав своїх дванадцять синів і підготував їх до хрещення. Охрестився увесь його дім і багато бояр. Тоді князь Володимир взявся нищити поганських ідолів, а головного ідола Перуна скинув з гори в Дніпро. Після знищення ідолів, духовенство і раніше охрещені княжичі і бояри обходили мешканців Києва і наставляли їх в вірі Христовій. Князь Володимир дав розпорядження, щоб першого серпня по старому стилю 988 року кияни явились на місце, де в Дніпро впливає річка Почайна, щоб хреститися в вірі Христовій. В народі говорили: “Як би нова віра не була ліпшою, то князь і бояри не прийняли б її.” Князь Володимир розпорядився: “хто не появиться на ранок на річці, багатий, чи убогий, чи бідний, чи робітник, нехай буде мені противний.” На ранок майже все населення Києва явилось для хрещення, тільки найбільш запеклі погани повтікали з міста.

Хрещення народу довершив митрополит Михаїл з численним духовенством. Після хрещення киян, князь Володимир так молився Богу: “Боже Великий, що створив небо і землю! Зглянься на нових людей цих і дай їм, Господи, пізнати Тебе, правдивого Бога, як пізнали країни християнські, та зміцни в них віру праву і чисту, а мені поможи, Господи, на супротивного ворога, щоб, надіючись на Тебе і Твою могутність, перемагав я заміри диявольські.” Християнство в Україні почало розповсюджуватись досить скоро, а на півночі значно повільніше.

Після хрещення князь Володимир цілком перемінився. З завзятого поганина він став глибоко віруючим і прикладним християнином. З жорстокого чоловіка він став милосердним, почав дбати про бідних, котрі могли приходити на княжу кухню і поїсти. Князь почав будувати церкви і монастирі при котрих засновував школи. Свята Церква пізніше прийняла його до сонму святих.


Русь-Україна Прийняла Віру Православну


Коли Русь-Україна поступово приготувалась до прийняття християнства ще від князів Аскольда і Дира, то тоді на заході були темні віки середньовіччя. Гени і традиція мають велике значення в поведінці народів. Старовинні римляни були дуже жорстокими і агресивними. Ці прикмети частково перейшли на пап і церкву латинського обряду. Ми ці агресивні методи бачимо в історії нашого народу. За панування княгині Ольги, в 961 році німецький король Омлтон Перший намагався завести на Русі-Україні західний католицизм. Для цієї мети був висвячений на єпископа Русі монах і з духовенством поїхав до Києва. В Києві він був прийнятий дуже холодно і без жодного успіху вернувся назад до Німеччини. Коли приходили до князя Володимира посли з різних країн, пропонуючи свою релігію, то прийшли німці-латиняни, пропонуючи західний католицизм з латинською мовою. Князь Володимир їм коротко відповів: “Ідіть назад, батьки наші не прийняли віри від Папи.”

Ми бачимо малокультурність і брак знання віри Христової у німецьких латинських єпископів коли вони проповідували в Моравії. В той самий час св. Кирило і Мефодій проповідували в Моравії на слов'янській мові.

Святий Дмитрій Ростовський в “Житті Святих “, в розділі про св. Кирила і Мефодія, пише, що німецькі латинські єпископи і священики навчали що: “Під землею живуть люди велеглаві (з великими головами); всі гади — творіння диявола; якщо хтось уб'є змію, тому відпустяться за це дев'ять гріхів; якщо хтось уб'є людину, то нехай п'є з дерев'яної чашки, а до склянки нехай не торкається.” “Вони не забороняли народу за давнім звичаєм багатоженство та принесення язичеських жертв.” Святим братам Кирилу і Мефодію прийшлось боротись з тим примітивізмом німецьких латинських проповідників.

Пізніше, донька Ярослава Мудрого Анна вийшла заміж за французького короля Генріха. Вона взяла з собою Євангеліє на слов'янській мові. Тоді це було єдине Євангеліє на Францію. Пізніше, всі французькі королі присягали над тим Євангелієм, коли вступали на престол. Король Генріх був неграмотний і Анна підписувала за нього документи. Вона писала Ярославу Мудрому, чого він її послав в це село, що тоді був Париж. Тоді це був великий престиж для королів в Європі спорідненими з Київськими князями.

Деякі католицькі “вчені” твердять, що князь Володимир охрестив Русь-Україну в католицькій вірі, бо тоді ще не було офіційного поділу церкви на східну і західну. В Євангелії від Івана ми читаємо: “А коли утішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, - Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про мене.” (Іоан 15, 26). На цій підставі в Символі Віри, укладеному на вселенських соборах в Нікеї і Константинополі ухвалено: “І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що з Отцем І Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.” Пізніше Римська Церква додала, що Дух Святий походить і від “Сина”. Це є неправильне твердження або єресь. Папи старались панувати над королями і вмішувались в політику. Ісус Христос оминав всяку політику, а проповідував спасіння душі І царство Небесне. Христос сказав Пилатові: “Моє Царство не з світу цього. Якби з цього світу було моє Царство, то слуги Мої воювали б, щоб не виданий був Я людям. Та тепер Моє Царство не звідси.” (Іоан 18,36). Жадоба панування Римської Церкви над державами і іншими церквами явно противорічить науці Христовій. Наші князі вже від довшого часу мали політичні, релігійні і культурні зв'язки з Візантією. Візантія була найкультурнішою країною в там тих часах. Це було цілком нормальним явищем, що наші предки прийняли Православну віру з Царгороду. Православна значить правильно славити Бога. Наші далекі предки були мудрі й прийняли Православну віру з Візантії, віру яку навчав Ісус Христос і проповідували святі апостоли і святі отці Церкви. Вони відкинули західний католицизм як чужий нашій психіці і культурі.


Повчання


Князь Володимир після хрещення став глибоко віруючим і прикладним християнином. Він душевно цілком перемінився. В сьогоднішньому нашому оточенні переважаюча більшість людей є поза Святою Церквою, хоч є номінально охрещені. Навіть деякі родини є поділені на віруючих, котрі постійно ходять до церкви та інших. Це є наслідок переслідування Святої Церкви і атеїстичної пропаганди на протязі багатьох десятиліть на Батьківщині та пропаганди секуляризації в нашому сьогоднішньому суспільстві.

Кожна людина повинна пам'ятати, що вона була створена Богом по образі і подобі Божій. Ми сьогодні бачимо багато людей, котрі через своє недбальство і байдужість, відпали від Бога і Його Святої Церкви. Христос завжди нагалошував конечність сильної віри в Бога для спасіння душі. Ісус Христос закликає всіх відпавших до навернення до Нього І Його Святої Церкви, що є Тілом Христовим. В цьому наверненні до Бога нехай нам послужить як приклад Хреститель Русі-України святий князь Володимир. Коли повертається до Бога загублена душа, то на небесах радіє Бог І його ангели, а на землі радіє Свята Церква, що до Неї навертається загублена душа. Не треба надуживати терпеливості Божої і відкладати своє навернення до Бога, бо це є гріх.

Глибока віра в Бога є конечна для спасіння душі. Христос говорить: “Оце ж воля Мойого Отця, - щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, - і того воскрешу Я останнього дня”. (Іоан 6,40). В церкві ми єднаємось з Богом під час Богослужіння. В церкві ми чуємо слово Боже, проповіді, священика і вчимось закону Божого, що збільшує наше знання про Бога. Знання віри Христової дає нам відпорність до спокус, провадить до праведного життя, зміцнює нашу віру в Бога, що наближує нас до Бога і провадить до життя вічного у Царстві Небеснім. Амінь.


о. Володимир Вронський

Share This:



< PreviousNext >

Strategic Plan

image
image
Prayer Books
Prayer Books
Calendar 2024
Calendar 2024
Prayer Book
Prayer Book

  

Recent Galleries
Metropolia
Directories
Institutions
Organizations

Mailing Address
Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495
South Bound Brook, NJ 08880

Offices:
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue
Somerset, NJ 08873